понедельник, 1 октября 2012 г.

Робочий день, або Про мене 3



Робочий день, або Про мене 3


Я віруюча. Християнка.
Прокинулася якось зранку

Та помолилась і пішла.
Я день робочий почала.

На вулиці усе сміється.
А в мене раптом думка б’ється:

«Оно, пішла, така худа.
Кістками торохтить – біда!

В тієї нігті й губи сині.
Оце так мода пішла нині!

А цей іде, хоч би умився,
Та й, видно, днів два не голився».

Прийшла я на роботу – клас!!!
Зайшла у свій чистенький клас.

От молодець я: все зробила,
Я кабінет увесь помила.

А в них он, стань ти на поріг,
Не кабінет, а плач і сміх!

А тут зайшла до мене в гості
Одна не дуже рідка гостя.

І з нею разом, що є сили
Ми кісточки всім перемили.

А там і день минув робочий.
Додому я ішла охоче.

Я й з телефоном посиділа:
З сусідкою погомоніла.

І, як суддя, всіх посудила,
Хто в чомусь був мені немилий.

А що, ждуть благодаті з неба,
Самі ж живуть не так, як треба.

А там і нічка надійшла.
Я помолилась і лягла.

І бачу день цей уві сні,
Та щось нерадісно мені.

Ніби прокинулась, молюсь,
Аж тут зі мною Іісус.

Виходжу я вже за ворота,
І Він зі мною на роботу.

Я все дивлюся на Христа,
А Він думки мої чита.

На зауваження моє
Дає пояснення своє.

«Оно, пішла, така худа…»
«В тієї жінки рак, біда»

«В тієї нігті й губи сині…»
«П’є від хвороби ліки сильні».

«А цей іде, хоч би умився,
Та й, видно, днів два не голився».

«Два дні в лікарні він сидів:
У нього дуже син хворів».

Заходжу на роботу я –
Нога у мене не моя!

Я бачу, як я гомоніла,
Як кісточки всім перемила,

Усіх я осудила вдачу.
Аж глянула на себе, бачу:

Тому ноги я не зігну –
Колоду слідом я тягну!!!

Така шикарна та велика,
А висотою – з чоловіка.

І тут згадала, як в зібранні
Слова лунали із Писання:

«Пилинку в брата запримітив,
Колоду ж в себе не помітив».

Ісус мені це показав,
Та й віддалятися почав.

А я б із ним – в вогонь і в воду!
Так треба ж ще й тягнуть колоду!

Я біжу слідом – не встигаю:
Колода мене не пускає!

Ось бачу Бог вже там, в раю.
Я ж тут, з колодою стою!

Бо, щоб піднятись вверх до раю,
Колода мене не пускає!

Отак Ісус Христос у сні
Відкрив один з гріхів мені.

…Прокинулася на світанні
І почала читать Писання:

«Пилинку в брата запримітив,
Колоду ж в себе не помітив!»

Я довго плакала, молилась,
Прощення за гріхи просила.

Ісус все бачить – це я знаю.
Він всі думки мої читає.

І, знявши з серця всі турботи,
Пішла з Ісусом на роботу!

Комментариев нет:

Отправить комментарий