понедельник, 1 октября 2012 г.

Лебідь і Гуси



Лебідь і Гуси

В одної Гуски народився Лебідь.
Як оце сталось – всі не розуміли.
Але жило маля, молитви слало в небо.
Діти ж гусей гулять з ним не хотіли.

Коли підріс, усі з нього сміялись:
-          Ти не такий! Ти подивись на себе!
І тільки мати його захищала.
Юнак мовчав… й молитви слав у небо.

Ось уже й осінь. Скоро в вирій треба.
-          Куди тобі, слабак, - сміялись Гуси.
Терпів знущання білосніжний Лебідь:
-          Я долечу, бо Богові молюся!

Аж тут долинув постріл.. «Полювання!» -
Шептали Гуси, в очерет сховавшись.
-          Летіть у вирій всі сьогодні зрання,
Я відведу їх, - каже Лебідь, не злякавшись.

І в темну ніч злетів відважний Лебідь,
Відвів мисливців від Гусей подалі.
Прощальну пісню він послав у небо,
Летів на смерть, де постріли лунали.

Вже крила в ранах, ледве серце чути,
Вже ледь летить червоно-білий Лебідь.
«Подалі б відвести їх, далі бути.
Спаси їх, Боже!» - молиться до неба.

Всі Гуси хутко в вирій полетіли.
А мати-Гуска плакала, кричала
І всю дорогу виглядала сина:
«А може, прилетить?». Та даль мовчала.

Мисливці не знайшли убиту здобич:
Десь в очеретах впав відважний Лебідь.
Життя віддав він за Гусей недобрих.
Останнє ж слово – Богові у небо.

Комментариев нет:

Отправить комментарий