Коли… Тоді…
Коли вночі
прокинешся в тривозі,
Коли печаль
затьмарює буття,
Подумай, чи по
тій ідеш дорозі,
Глянь навкруги –
ТАКЕ хотів життя?
Як гримне грім і
з неба падуть ріки,
Як задвигтить,
розколеться земля,
Один за одним
рідні йдуть навіки,
А ти у пустці –
доля ЦЕ твоя?
Ти сам-один. І
хоч проходять люди,
Ніхто не чує твій
душевний крик.
Неправда,
лицемірство, самосуди.
Чи ТАК хотів
прожити ти свій вік?
Коли не зможеш
більше так ти жити,
І сльози випечуть
в душі болючий слід –
Стань на коліна і
почни молитись,
Довірся Богу – й
збереже від бід.
Тоді вночі ти
будеш славить Бога,
Тоді печаль
відійде в небуття.
Подумаєш – твоя з
Христом дорога.
Він захист,
спокій і твоє життя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий