понедельник, 1 октября 2012 г.

Коли… Тоді…



Коли… Тоді…

Коли вночі прокинешся в тривозі,
Коли печаль затьмарює буття,
Подумай, чи по тій ідеш дорозі,
Глянь навкруги – ТАКЕ хотів життя?

Як гримне грім і з неба падуть ріки,
Як задвигтить, розколеться земля,
Один за одним рідні йдуть навіки,
А ти у пустці – доля ЦЕ твоя?

Ти сам-один. І хоч проходять люди,
Ніхто не чує твій душевний крик.
Неправда, лицемірство, самосуди.
Чи ТАК хотів прожити ти свій вік?

Коли не зможеш більше так ти жити,
І сльози випечуть в душі болючий слід –
Стань на коліна і почни молитись,
Довірся Богу – й збереже від бід.

Тоді вночі ти будеш славить Бога,
Тоді печаль відійде в небуття.
Подумаєш – твоя з Христом дорога.
Він захист, спокій і твоє життя.

Комментариев нет:

Отправить комментарий