понедельник, 1 октября 2012 г.

Остання надія



 Остання надія

В одному полі жили миші.
У кожного своя сім’я.
Як радість, то радіють разом,
Як горе – то біда твоя…

В одної мишки таке сталось:
У нірку затекла вода.
Житла і їжі не зосталось,
І дума мишка, що: «Біда!».

І до сусідів біжить мишка:
«Чи не поможете мені?
Моїм би дітям зерна трішки!»
«Сусідко, вибач, але – ні!»

До родичів побігла мишка,
І так, і так їх умовля:
«Нам з дітьми в вас пожити б трішки!
Ви ж знаєте – віддячу я!»

Не можуть прихистку там дати,
Бо, бач, багато їх було.
Бреде з дітьми нещасна мати,
 А в полі снігу намело!

От вже й кінець. Остання нірка,
Де мати-мишка не була.
Стала, заплакала так гірко
І мову свою завела:

«Пустіть, господарю, пожити.
Ми діждемось лише тепла.
І нову нірку буду рити».
«Заходьте», - відповідь була.

Остання нірка – це надія
На Бога нашого, Христа.
На жаль, вкінці ідуть до нього,
Коли ніщо не помага.

Христос  ніколи не відмовить,
Христос спасає людей всіх.
Христос – це Той, Хто в двері входить,
Коли весь світ виходить з них!

Комментариев нет:

Отправить комментарий