Дві дороги, або Про мене 6

Дві дороги, або Про мене 6

Я віруюча. Християнка.

Прокинулась, як завжди, зранку

І згадую, що мені

Привиділося уві сні.

Стою я ніби на розпутті.

А ноги мої були взуті

У дорогезні туфляки,

Що в них високі каблуки.

Ведуть вперед аж дві дороги.

Моя мета – дійти до Бога.

Я так Отця зустріть бажаю.

Якою ж йти ото – не знаю.

Одна широка та простора,

Тільки занадто вона чорна.

Асфальт якийсь, увесь блищить,

Гладенький, хоч яйце котіть.

Дорога друга – та вузенька

Та все якась уся кривенька.

Там горбик, ямка, камінці,

Кущі колючі і кирці.

Єдиний плюс – дорога світла,

Але ж пилюки – мама рідна!!!

В кінці широкої дороги

Видніє напис чорним: «Боги».

Вузька між скелями петляла,

І напис я не прочитала,

Лиш бачила незвичне сяйво,

Що понад скелями палало.

Стою і думаю у сні:

Якою ж йти тепер мені?

Якщо піду я по вузькій,

То туфлі втрачу дорогі.

А там – високі каблуки.

…Та ще в руках моїх сумки.

Я ж у дорогу готувалась,

Гарненько так собі зібралась:

Кіло ковбаски прикупила,

Грамів 500 шматочок сиру,

Сальце порізане в пакеті,

Квасолька плава в вінегреті,

Я й молочка собі налúла…

Всього набрала, що хотіла.

Отож, сумки свої взяла

І я… широкою пішла.

Іду, радію: кожну мить

Дорога міниться, блищить.

«Пройду десь, - думаю, - годину,

І сяду їсти, та й спочину».

Аж раптом натовп здоганяє,

В усі кінці мене штовхає.

Дорогою цією ж йдуть,

Регочуть, курять, пиво п’ють.

«Ви не штовхайтеся, будь ласка», -

Кажу. Аж глядь – моя ковбаска,

Мій сир, сальце і вінегрет

Кочують у чужий пакет.

Там лайку чути, там йде бійка.

А б’ються – смішно! – за копійку!

Аж тут дивлюсь – один зійшов

З дороги нашої. Й пішов

Вузькою, що у камінцях,

В кущах колючих і кирцях.

Подумала: піду і я,

Оця широка – не моя.

Залишила я всі сумки,

Роззула модні туфляки,

Пішла я боса по кирцях,

Пообдиралась по кущах,

І хоч я по пилюці йшла,

Але… щасливою була.

Іду і скелі обминаю,

Від труднощів я знемагаю,

Болить все тіло, в ранах ноги.

Але я вперто йду до Бога.

Доріжка все вперед біжить.

«О Іісусе, поможи!» -

Кажу і падаю в знемозі,

Аж бачу: хтось йде по дорозі.

Підходить, руку мою взяв,

З пилюки бережно підняв.

І дав живлющої води.

Тепер ми вдвох ідем туди.

Але кущі мене чіпляють,

І скелі знову виростають.

Я боса йду по колючках,

І кров моя на камінцях.

Але вперед уперто йду,

Я знаю: Бога там знайду.

Отак й живу. То разом з Богом,

То знов відстану я від Нього.

Але я швидко підбігаю,

Як тільки в себе запитаю:

Це ж до яких богів ідуть

Ті, хто широку вибрав путь?

Але Ісус Христос спасає,

Тих, хто широку залишає.

І хоч тяжка вузька дорога,

Та все ж вона веде до БОГА!