Юним

Юним

Йшли по дорозі Тьма і Світло.

Аж бачать подорожні йдуть.

То й сіли з ними відпочити,

Щоб їх розмову всю почуть.

А подорожніх було двоє:

Дідусь-мудрець та ще юнак.

От пообідали обоє

Та й розмовляють собі так:

«Як добре, що надворі світло.

Ти бачиш гаму кольорів?» -

Дідусь сказав. «І в нім ходити

Ісус Христос нам заповів.

Не йти в зібрання нечестивих,

І братові зла не чинить,

Підтримувати нещасливих,

Тих, хто не вміє в світлі жить.

Життям Ісуса прославляти.

Світити іншим, хто у тьмі».

«Та досить, діду, вже повчати.

Набридли річі ці мені!» -

Юнак скривився. – «Світло, світло.

Мені день, ніч – усе одно.

Я молодий. Я хочу жити,

Як у сучасному кіно».

Тьма це послухала і каже:

«Мене, бач, люблять юнаки.

Ти, брате Світло, не образься,

В них популярна я таки».

Світло мовчить та й слуха далі.

Дідусь у вуса посміхнувсь:

«Ти ще не жив в тяжкій печалі,

В гріхах болоті не тонув.

І тяжко юним зрозуміти,

Як це вже довелось мені:

Тільки тоді цінуєш Світло,

Коли хоч раз побув у Тьмі».